Це було в Харківській обл.,пос.Високий з моїми
мамою та бабусею,котрим і присвячується.
Перепрошую за свою українську.
Померла старенька мати,
Бо втомилась жити.
Надивилась телевізор
Та пішла спочити.
Майже святою жила,
Ворогів не мала.
Росіянкою була,
Дружбу прославляла.
Всю війну пережила,
Вижила дитина.
Батько її воював,
Дійшов до Берліну.
В їхній хаті,в час війни
Ті фашисти жили,
Не знущалися над ними,
Ні кого не били.
Німці знали,в кожній хаті
Батьки воювали.
Діточок їх та жінок
Вони не чіпали.
Мати в лісі кіз пасла,
Щоб жила родина.
босу ногу розрізала
Маленька дитина.
Німці там її знайшли,
Віднесли до лікарні.
Наложив їй німець шви,
Ліки дали гарні.
Бачить бабця,німець в хвіртку
З донькою зайшов...:
"Матка,на,тримай свій кіндер",
Віддав,та пішов.
І такі були фашисти,
Мати додала,
Як душа-в одного чиста,
В іншого-гнила.
Мати ягоди збирала
Зі свого садка,
В Москву брату відправляла,
Хто ж вона така?
Хто нас в мить назвав-Фашисти?
Зброю хто припхав?
Де гаї й лани барвисті...-
Полум'яний шквал.
Як побачила,що хлопцям
Викололи очі,
І сказала мати нам:
"Жити більш не хочу".
І лежить,не дише мати
Наче уві сні,
Ніби хоче всім сказати:
"ЛЮДИ!НІ ВІЙНІ!"
Так,наче ви про мою матір написали.Жила там,де зараз є Кременчуцьке море,де були найжорстокіші бої.Півтори роки тому померла.Чи повірила б вона,що зараз війна в Україні,І є люди гниліші за німця?
Сльоза навернулась...
