Чи бачив ти в очах дитячих біль,
Коли вони води чи хліба просять?
Здається, в душу дивляться тобі,
Обшарпані ті дітки, пухлі, босі.
А бачив ти в очах дитячих жах,
Як вибухають міни чи снаряди?
Здається, то остання вже межа,
В війни – свої закони і порядок.
Чи бачив ти матусину сльозу,
Що з зраненого серця витікає?
Якби ж могла вона війни грозу
Спинити, але сила не така є.
А материнську відчував печаль,
Загорнуту у траурну хустину,
«Вантаж двохсотий» коли йшла стрічать,
Того, кого, як квіточку, ростила?
Чи міряв ти матусину любов,
Оту, святу, відому тільки Богу?
Немає міри в світі їй, либонь,
Й душа без неї є пісна, убога.
І ЖІНКА-МАТИ, і її ДИТЯ,
Є НАЙВЕЛИЧНІШІ у нашім білім світі,
Неоціненний скарб – людське ЖИТТЯ,
Пізнайте істину цю й з України йдіте! 12.06.2014.