Пальцями мудрими від любові
Теплим потоком жагучої крові
Ткала мене мов килим
Як шлях у нове життя
Блукала як корабель в незнаному морі
Пірнаючи із хвиль свого частого дихання
У мої стишені стогони і навпаки
За неможливості щось змінити у цьому світі
Творила космоси в мені для мене і зі мною
Малювала мене як малюють картини
Народжувала мене як народжують музику
Але не в муках
А в ніжності жартах і любощах
І все скорялось їй здавалось
Як Магомет колись пихатій тій горі
Адже дорога вклоняється тим хто йде
А небо втішається громовиці.
Світ не здатен мати імені поза цією жінкою
Поза руслом Тибрів її та Євфратів,
Якщо ця горянка вже є
нехай стікає медом вічно
Най колоситься
Радіє танцює і плодоносить
І дякую тобі Господи
За ту чиє ім*я вчувається мені
У гаморі міст і шепоті рік
Чиї кроки звучать у тихому скрипі старих дерев
І віщій пісні прамудрих хвірток
)
