Буяють квітом пахощі весняні,
Цвіте вогнем, як диво –первоцвіт.
Біжать в долину проліски, як п'яні
Несуть тендітні спалахи у світ...
Горить блакить в гармонії безмежжя,
Так тепло серцю, пишуться вірші.
Вишневий цвіт, як повені пожежа,
Солодким медом гріє на душі.
Пробився промінь в затишок безкраїй,
Пелюстки срібні сипле із небес.
В весняну душу падає розмаєм,
Купає розкіш в мареві чудес.
В цей день зявилась внученька - лілея,
Спустилась в світ з потаєних орбіт…
На радість всім родилась наче фея,
І розцвіла, як в горах горицвіт…
Краса яка, ні витоку ні краю...
Блакить із неба впала з височінь.
Пришла до нас гармонія із раю,
Встелила буйну розкіш в широчінь.
