Вихвалялася троянда:
,,Королева саду я,
Я найкраща в царстві квітів,
Найгарніша серед вас.
В мене ніжні пелюсточки,
Запашні, немов нектар,
Зранку їх роса прикрасить -
Нема рівні мені й вам.
Сонечко мене лиш любить
І дарує промінці,
Ніжним поглядом голубить,
Усміхається мені’’.
Не стерпіли чорнобривці:
,,Ти прекрасна і без слів,
Але озернись довкола,
Горду голову схили!’’
Айстри, лілії, ромашки
Вмить підняли дружній сміх…
Подивилася троянда -
Там краса, немов у сні.
Кольори переливають:
Пурпурові, голубі
Білосніжні, сині, жовті,
І червоні й золоті.
А рожеві матіоли
Тільки зиркнули в свій час:
,,Хто не схоче милуватись,
Притулилися до нас?
Хоч ти й гарна і пахуча,
Та недолік свій ти знаєш,
Лиш на відстані любують,
Бо колючки гострі маєш’’.
Обізвавсь бузок поважно:
,,Ой, трояндо, що я чую?
Не хвалюсь – всі мене люблять,
Хоч не весь сезон квітую.
Сонечко усіх нас любить,
Всім дарує промінці,
А зате, що ти пихата -
Вітер здує пелюстки.
А як буря підійметься,
Ми всі дружні і міцні,
Один одному зіпреться!
Зробиш щось на самоті?’’
Опустила пелюсточки
Королева і краса…
І сказала: ,,Ви пробачите,
Буду дружна з вами я’’.
ID:
581534
Рубрика: Поезія, Співомовка
дата надходження: 16.05.2015 10:28:29
© дата внесення змiн: 16.05.2015 10:41:09
автор: Lora G
Вкажіть причину вашої скарги
|
