Котилась світом дивна слава
про любов,
Що одного із двох заставить
буть рабом,
Та не змогли рабами стать
ні ти, ні я,
Тому й розпалася, мабуть,
наша сім’я.
Хотіла викреслить із пам’яті
любов,
Випробуванням що важким
була обом,
Та почуття було сильніш
від нас обох,
Прекрасне й світле, ніби сонячний
Стрибог.
Воно в калиновім намисті
й в борозні
І поселилося без нас
в тобі й мені.
Воно у зоряному небі
і вві сні,
Без нього навіть не складаються
пісні.
Ні, без кохання не продовжується
рід,
І без тепла його холодним
стане світ.
Без нього, справжнього, і квітка
не цвіте,
В усі часи воно було і є
святе.
Ні, я не викреслю з життя свого…
любов.
Вона світитиме зорею
нам обом.
Оберігай, а ще радій
за нас обох,
Володар світу, дивний сонячний
Стрибог.
6.12.2012.
Ганна Верес
