Ніхто не розгадає тайну жінки.
Чому душі твоїй дає політ?
Яка ціна одній її сльозинці?
Чому любов бува лиш до воріт?
Красива зірка, що нам сяє з неба,
Та жінка у сто раз бува ніжніш.
От тільки придивитись краще треба.
А від любові світиться палкіш.
Не все сказали про жінок поети.
Від них хміліють більш, як від вина.
Які природа вклала в них секрети,
Бо кожна жінка - нова дивина?
Вони чарують, ніби тиха річка,
Що хвильками голубить береги.
Самі стрункі, тендітні, як смерічки.
До серця тільки б вірний шлях знайти.
А як без нас вам зустрічати літо?
Хто зробить незабутню літню ніч?..
Та можуть все зламать, як сильний вітер,
Коли думки біжать урізнобіч.
У кожної із них своя родзинка,
Що неповторність кожній придає.
Прожита з нею хоч одна хвилинка,
То вічністю бува в житті стає...
Чарівний вірш....Порівняння зприродою: річка, береги, смерічка, жіночої вроди, пори року--- літо, і кінцівка чудова: прожита хоч хвилинка, то вічністю бува в житті стає....
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00