Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Я - просто так…. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Володимир Кухарчук, 26.06.2015 - 20:04
Я - просто павутинка ,що вібрує і бринить навіть під дощем та народжує чарівну мелодію звуків та слів... Натхнення Вам!.. Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Володимире, і Вам натхнення!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую тобі, Сонечко моє!
Фотиния, 26.06.2015 - 11:23
...а ось індуси заперечили б що росинка не зникне безслідно, а перетвориться на хмаринку, прол*ється дощем... і так безкінечно! "Хорошую теорию придумали индусы" (с) В обране, Любонько! Рани ментальності дуже схожі! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Удобную религию придумали индусы... Дякую Вам, Світланочко, за схожість ментальностей!
ТАИСИЯ, 26.06.2015 - 09:21
Порой бываю так одинока! Жду твоего участия... А ты летаешь так далёко! Заоблачная "птица счастья"! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Очень красиво. Спасибо!
Радченко, 25.06.2015 - 22:48
Любочко, як же бути непросто такою: я просто так...А як же красиво написано: і ніжність, і біль, і кохання, і розпач. І все не просто так. Гарно.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Вам, пані Олечко за розуміння!
Lana P., 25.06.2015 - 20:25
павутинно- ніжно на Калиновім Містку засвітилась крихітна росинка на листку - красива поезія Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, пане Миколо!
Мар’я Гафінець, 25.06.2015 - 18:16
Дуже красиво, мені нагадав ваш твір мій улюблений вірш Л.Костенко.... поділюсь з вами Ліна КОСТЕНКО Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки! А це уже віки. Ніхто уже й не зна, в туманностях душі чи, може, Андромеди — я в мантіях дощу, прозора, як скляна, приходжу до живих, і згадую про мертвих. Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю. Він добре вам зіграв колись мою присутність. Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутніть. © Ліна Костенко. Всі права застережені посилання: poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=kostenko&page=kost06 Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Фіночко! Дуже - предуже дякую!
Світлана Моренець, 25.06.2015 - 17:50
Мов зачарована читаю Ваші вірші. Коментарі – зайві, бо це – ПОЕЗІЯ!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як би Ви знали, який це бальзамчик для мене.... Дякую Вам безмежно!
|
|
|