Як проснеться в гнізді пташина,
То не зразу покине постіль,
Небу дякує за спочинок,
Потім вклониться тричі поспіль.
Очі вмиє, почистить пір’я,
Рухом вправним розправить крила,
Дзьобик лапкою теж допіру
Миє старанно і без мила.
Потім в променях сонця ніжних
Піднімається над гніздечком,
Пошукає комашок свіжих
І поповнить гніздо яєчком.
Задивлюсь на це чудо світу
Й замилуюся мимоволі,
Знаю: скоро малеча звідти
Вилітатиме теж на волю.
25.11.12
Ганна Верес
