Чого пом’ятий ти Гришаня?
У тебе ж св’ято наливай.
Нехай живе твоя Машаня,
Від бур й негод оберігай!
Уже вітала хлопці… Маня.
За учорашнє солов’я…
І де взялася та ковбаня?
Я ж там ходив пошти щодня…
Смальнув, як трапилось, авансом,
Аж по дорозі гай балдів…
Душа співала дисонансом,
В калюжу браття загримів.
Побрила...хлопчики рибчина,
По вінця самі улила…
Лунала пісня лебедина...,
Аж почка знизу загула.
Таке життя у нас Гришаня,
Тому ти братику й не п’єш..?
Ой, довго поки… до світання,
Ковбаню може обійдеш..?
Тож наливай брателло повну,
І не підводь нас, Чунга – Чук.
Втамуй натуру невгамовну,
Бо геть відіб’єшся від рук.
І що то за Гришаня, який удостоївся Вашої присвяти? 
Бадьоро, на хвилі позитиву! 
