Там де річку Супій у блакиті,
Напувають з веселки хмарки.
Яготинщині сонячно – світлій,
Я віддав свої кращі роки…
Відгуляли роки мої зрілі,
Відшуміли на кручах літа.
Вже й її береги посивіли,
Лежить в пудрі парча золота…
Мої внучки збирають там квіти,
І самі вони наче квітки.
Як приємно тут друзів зустріти,
В верболозах трусити сітки…
Вмию ноги твоєю росою,
Наберу в оберемок трави.
Вниз спущуся тропою крутою,
І по що мені глоду шипи…
Там десь птахи співають із раю,
Стоголосо на всі голоси...
О, краси незрівнянної, краю,
Дай напитись твоєї краси!
Дуже гарний вірш! І як же мені приємно, пане Миколо,що Ви ще й мій земляк.
Березань-це краса мого рідного краю.
Там дитинство і юність пройшла.
І озера ті добре я знаю,
бо не раз і два там була.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І як же мені приємно, пане Миколо,що Ви ще й мій земляк. 
ЧУДОВО 
Нап'єшся, Друже! 
