там де було полум.я - попіл.
ти говориш "іди, будь вільна".
а я не можу ступити і кроку.
хоча, боже, я ж вільна.
там де були твої дотики - рани.
слова, покриті брехнею, за що?
не знаю.
я тепер божевільна.
без тебе - ні миті, ні слова, ні подиху.
життя пішло титрами після твого
"більше не люблю".
а хіба я просила більше?
хіба я хоч щось просила?
окрім "залишся".
але якщо ти йдеш, то і я піду.
там де був ти - мертва пляма,
наче по живому вирізали живе.
я тобі у спину теж казала,
"якщо ти підеш - біль не мине".
й правда.
іду. і буду вільна.
бо божевільна і не твоя.
ще крок би ступити і більше не жити,
бо без тебе немає життя.
Анна Лисенко