Палала зірка…
І раптово згас
Останній промінь у безмір”ї ночі……
Складався втроє мій відносний час…
-То що ж –мені?! - В одну із червоточин
Ввійдеш…
(Вони розплавились, як мед…
Ці почуття… ) -Насправді – не даремні…
Бо ти торкнешся - кращої з планет…
(…в глибинах ночі я шукаю – Землю!..)
В глибинах ночі…
В нетрях пустоти,
Здавалася пустельна й непривітна…
-Дозволь мені… не хочу туди йти!
–Не бійся, дочко, бо настане – Світло!..
(Яких мені
Відміряє щедрот?
Яким мірилом - я їй відчерпаю?!)
-Коли торкнешся ти її красот…
-Оту… що була перша – забуваю…
За тим порталом –
Всі мої жалі…
Розсипані в міжзоряні октави…
(Забудь!......) -назвешся дочкою Землі…
Забудь усе!!!...(впаду у стиглі трави)…
До мого серця –
Біль її ікон…
Своїм чуттям я не знаходжу краю!…
От тільки… зграя чорних цих ворон?
-Твоя найкраща!.. найрідніша зграя…
Знервовано
Розмахують крильми…
Здивовано...( -між нами – біла?.. Біла!!!...)
-Як звати їх... Скажи? – Зови - людьми!..
…Лежу у синіх травах …….розімліла……..
Не просто,Мавко пізнати і зрозуміти душу,що збирає скарби у всіх просторах Всесвіту,яка ввібрала красу світу...не треба розчаровуватись...бо знайдеться той,з ким можна поділитись скарбами...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Образи такі глибокі і продумані, що читач одразу проникається ними. 
щиро дякую!Любочко 
