Скажи, чому твоє серце перестало битись
У той момент, коли й без того так сіро?
Коли тобі ще не стукнуло й вісімнадцяти і ще так жити хотілось,
Чому все так зруйнувалось, згоріло?
Почалось все так тихо вранці,
Лише й чути спів солов'я,
В легкій одежині, пішов ти до танцю,
Пішов по стежині буття.
Так було світло й спокійно на мить,
Як в лісі гуляти самотньо,
Ті двері, що поряд, на ключик закрити,
Й піти у світ безтурботно.
Знайти в собі сили і йти все вперед,
Прагнути здійснення мрії,
Все було так рівно як новий паркет,
Все солодко було́ без надії.
Зустріти кохання, що як ліра звучить,
Добитися успіху свого,
Руки, хоч важко, не опускати й на мить,
Й забирати сльози з обличчя сумного.
Ти знаєш, можливо так є,
Так мало би бути у тебе,
Однак доля завжди забирає своє,
Й думати, мабуть, не варто, не треба.
Щоразу курити міцніші цигарки,
Запивати дешевим вином,
А чи ти знаєш, що в життя не поставиш закладку,
Щоб в минуле вернутися знов?
Ти покладеш голівку на випрану постіль,
І не скажеш: " спасибі" за це.
Ти знаєш що з часом, до всіх прийде осінь,
Але віриш що тебе омине.
Та не тут це все було..
Ти прокинешся зранку, біль в грудях нестерпна, забере,
Всі ці плани, ці мріЇ. Й чекати світанку,
Жалюгідно, неправда? А лікар, однак, не дурню несе.
Це не кара Господня, не небесний це знак,
Тут не будеш ти силою битись.
Хоч змирись, хоч змирись що це- рак.
Який так швидно зумів вжитись.
І в мене питання узріло одне:
"Чи стали цигарки міцніші,
Чи візьмеш до рук, щоб запити, " Львівське міцне",
Чи хоч став ти від цього сильнішим?"
Чому твоє серце перестало битись,
О пів на четверту, чому?
І як все ж батькам, здавалось би вічність миритись,
З тим що поховали дитину свою?
ID:
599622
Рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата надходження: 14.08.2015 12:08:23
© дата внесення змiн: 14.08.2015 12:08:23
автор: Дана Креп
Вкажіть причину вашої скарги
|
