Селянська піч – життя й тепла основа
У білій хаті, в землях над Дніпром,
Під бриликом із жовтої соломи,
Де панували згода, зло й добро.
Селянська піч, ти пам’ятник родині,
Адже все бачила і знала ти про всіх:
І породіллі чула крик, й її дитини,
Що вперше глянула тоді на білий світ.
Селянська піч, усе ти готувала:
Борщі і каші, і короваї,
Коли дочку в заміжжя віддавали
Й коли сини вели дружин своїх.
Коли ж вогонь свічок тебе тривожив,
Ти знала: то відходив хтось з життя,
Дивилася на смертне тихе ложе
Й слова останні чула каяття.
Тепер ти вже покійному служила:
Хоч не йому – по нім зварить обід,
І як родина, теж за ним тужила
Й сушила сльози в челюстях собі.
Селянська піч, живеш ти довше хати,
В тобі родинне сильне джерело
Енергії, яку ані забрати,
Ані позичить лихо не змогло!
5.11.2013.
Ганна Верес
