Ішли до лісу разом двоє,
Під тихий супровід сонат.
Солодким встояний настоєм,
Манив осінній аромат.
Помили ноги у струмочку,
З криниць водиці напились.
Трішки постояли в куточку,
І вниз по річці подались.
Здавалось тут ніхто не знайде,
Навкружки божа благодать.
Хіба в такім раю не зайде,
Любить схотілось і кохать...
Вже вечір в хмарах пробудився,
Сідало сонце за село…
Аж гульк в гущаву мент прибився,
Із автоматом наголо.
А збоку другий теж у хвормі,
Через канаву лось проліз.
Як ті ікони чудотворні…
Прийшли на творческій реліз.
То може сон мені приснився,
Чи може хлопці з НЛО…
Чи крімінал тут загубився,
Чи мо заліг тут десь на дно?
Давай - ка дядя дакумєнти,
Бамагу тиче мені в лич.
Ізлішні тута мнє камєнти,
На мене глянув наче сич.
Распустой Батя занімался,
Сказала женщіна вот, там.
Сматри, шоб єтот нє сламався,
Перед ребьонком стид і срам...
Який ребьонок за кілометр,
І шо він бачить в темнотє.
Шось хлопці в вас нє то спідометр,
Нето занесло, в варєте?
З кармана витяг, я посвідку,
Тицьнув під писок документ.
Вкусили хлопці , з підобідку
Взяли, понюхали, презент...
До чого ж ти довів к.х.гаранте
Убогий, потрухів своїх.
Коли зарплатою засранте
Своє, вбезпечити не зміг.
Отож і йдуть "ведмеді" в хащу,
Людей лякають "НЛО".
Шукають в лісі кращу пашу,
Допоки в лісі ще тепло...
І сміх, і гріх, і у душі, чомусь, болить за нас, за сірість нашу і убогість. 
Дякую, Миколо - суттєва добавка! 
Для тебе особисто стовчик дописав 
