Моя люба, без каяття
«Завтра» не буває.
Не буває миру, щастя,
Хоч і світ бажає.
Це, як спраглий, біля річки,
Що сидить, чекає:
Може, хтось таки, хоч трішки
Води начерпає.
Але, треба тут самому
Рукою напитись,
Богу дякувать Святому
Й низько поклонитись.
Тоді щастя завтра буде
Геть в усіх народів,
Як залишать гріх свій люди
Й вийдуть на свободу.
Бо, як бик привик, так риче:
Інакше не знає!
І тому він своє, биче,
Й завтра заспіває.
Буде бити і колоти
Гострими рогами,
Бо він повен, до нудоти,
Своїми гріхами.
А покаятись, то значить:
Гріх свій залишити,
І тоді все Бог пробачить,
Будеш в щасті жити.
Отож, хочеш чи не хочеш,
Перестань грішити!
Сама, сестро, ти не можеш,
Треба попросити
У Спасителя, у Бога
Гріх увесь простити,
Щоб була тобі дорога
В світле «Завтра» жити.
Галина Яхневич.
