Краю мій, багатий і єдиний,
Ти, як мати, що в житті – одна,
Українська тут живе родина,
Котру біль в один народ з’єднав.
Піднімуся в вись я неозору,
Затамую подих там на мить,
Слухатиму, як говорять зорі,
Як вода у річечці шумить.
Над лісами полечу й полями,
Приберу стежину у росу
Й чутиму, як груди застеляє
Почуття, що в серці я несу.
То – любов, безмежна, до землиці,
Де моїх пра-пращурів є слід,
Де моря хвилюються пшениці
Й пісня з найдорожчих мені слів.
Нелегка прийшла до нас година,
Але я і він є патріот.
Ми – одна міцна сім’я-родина,
Ми – непереможний є народ,
Де і Схід, і Захід – тільки разом,
Північ з Кримом – теж одна земля…
Знай, Росіє, змучена маразмом
Вождиків з московського Кремля!
11.10.2015.
Ганна Верес.
