|
Сучасний молодий обиватель, що все ще плекає ілюзії на рахунок щасливого майбутнього, намагається діяти згідно із загальноприйнятими принципами і нормами. Він озирається на всі боки, рівняється на друзів або кумирів, обчислює вигоду, планує свій розпорядок дня. Ходить на навчання, роботу, постійно випробовуючи нестачу часу для того, щоб нормально поїсти або виспатися. Що вже говорити про час, який він може витратити на свій саморозвиток або на захоплюючий відпочинок. Ця людина тішить себе думкою про те, що незабаром все налагодиться, і він зможе дочитати книгу, додивитися фільм, дописати п'єсу. Він зможе, нарешті, подзвонити своїм батькам і повідомити, що у нього все гаразд. Згадає про старого друга, якого не бачив місяцями, і відправиться з ним на матч улюбленої футбольної команди. Але все це буде потім, що в перспективі виявляється - ніколи.
Будь-яка система рано чи пізно дає збій. Питання лише в тому, як запобігти заздалегідь невідомим проблемам. Як поліпшити взаємозв'язок між механізмами, як налагодити природний хід подій. Але чи вірні ці питання? І до чого нам система, якщо кожен з нас представляє власну концепцію втілення світу?
Щоб зрозуміти громадський порядок, дати назву століттю, в ногу з яким ти намагаєшся крокувати, розібратися у властивостях світобудови і відповісти на питання буття - не потрібно мати вчений ступінь або вважатися вундеркіндом. Досить бути в центрі подій, спостерігати і усвідомлювати, або стати студентом економічного вузу.
У той момент, коли ти перетворився з абітурієнта в студента, емоції зашкалюють, голова паморочиться, серце вискакує назовні. Саме в цей момент ти стаєш частиною системи. Ти виконуєш одне з перших розпоряджень, яке свідчить: «Так треба». Тепер всі подальші дії і вчинки здійснюються саме під цей лозунг, весь хід думок спрямований, щоб виправдати самого себе. І найтрагічніше і одночасно смішне це те, що ти поступив до економічного вузу не для того, щоб отримати знання. Ти тут, щоб виявити своє місце на карті. Ти тут, щоб погодитися або збунтувати. Ти тут, щоб вибрати, як прожити свій безцінний час.
Добре здобувати вищу освіту, якщо не звертати уваги на інші, можливо, більш важливі речі.
Студент - це істота наївна, схильна до впливу з боку, що приймає за даність все, що відбувається навколо нього. Студент - це той, хто більше говорить, ніж розмірковує. Той, хто опиняється на розвилці життєвого шляху, вибираючи подальшу дорогу. Напевно, це найбільш заклопотана і, одночасно, найбільш байдужа людина. Але людина, що є майбутнім для системи.
Кожен студент, який відвідує пари, виконує домашнє завдання, слухає викладачів - в глибині душі сподівається, що все не дарма. Дійсно, навчання в університеті добре загартовує нерви під час сесії, виховує в тобі відповідальність, змушує нести ношу і відповідати за вчинки. Але весь перелік твоїх дій як студента призводить лише до однієї думки - що все це тобі нав'язано. Що все це чужа думка, фальшива копія, системна необхідність чи скритна ідентичність. Що все навколо до того одноманітно, що хочеться зазирнути за фіранку, раптом там щось новеньке?
Але там нічого немає. Є тільки ти і осередок світу в твоїй голові.
Сучасний підхід до навчання у людини викликаний не спрагою до розвитку, а спрагою до багатства. Вся суть системи полягає в тому, що будь-яка цілеспрямована дія бажає бути оплаченою або, як мінімум, прославленою. Так само, як всі дороги ведуть в Рим, так і всі ваші пошуки сенсу життя ведуть до грошей. Дуже добре бути забезпеченою людиною, не брати кредитів, мати домогосподарку, відвозити дітей на позашляховику в дитячий садок і дарувати дружині дорогі подарунки. Тим більше, коли ваш статус вище власного рівня інтелекту, всі інші проблеми вирішуються самі собою. Будь-яку проблему можна вирішити за допомогою грошей. Так думають учасники системи.
Так думає мрійливий студент, який з періодичного відмінника перетворюється на егоїстичного відвідувача занять. Адже йому ніколи витрачати час на даремне навчання, коли можна працювати на півставки, отримувати середньостатистичну зарплату, пишатися собою, попутно вихваляючись своєю самостійністю перед друзями, і в найближчу п'ятницю залишати цю саму зарплату разом зі своїм марнославством в елітному столичному клубі. Є й інші варіанти, наприклад, студентка, яка дбає про свого батька, який живе в зоні бойових дій. Вона змушена витрачати більшу частину свого часу на нецікаву і тяжку роботу, щоб заробити хоч трохи грошей, які допоможуть прожити для її сім’ї ще один місяць. Є ще безліч варіантів, коли система прогинає під себе людину. Є бездарні одиниці суспільства, небажаючі працювати. Є татові сини, які роз'їжджають на іномарках. Є звичайні себелюби, що живуть як «що попало». Є безнадійні і не дуже, знедолені і щасливчики. Скільки людей, стільки і забобонів.
Утім, найголовнішим забобоном є життя не за сценарієм. Робота, дім, робота. Від п'ятниці до п'ятниці. І тому подібні ситуації системного життя, які написані одним і тим же письменником. У цьому є безліч позитивних моментів, наприклад - стабільність. Будь-яка людина мріє про стабільність. Але не усім таке життя до душі і не кожен в силах їй чинити опір.
Ми замкнули своє життя в економіці. Тепер будь-який вчинок можна виправдати за допомогою економічного терміну. Тепер будь-які бажання і мрії пов'язані з економікою. Люди працюють, не маючи іншого виходу. Люди працюють, тому що так треба. Люди витрачають своє життя на роботу, тому що на інше у них немає часу. Вони думають про свою кишеню, піклуються про гроші. Люди більше не чують один одного. І головна проблема в тому, що весь цей сумбур законів системи нав’язується найбільше у студентські роки.
Система вбиває будь-які почуття.
Так про що це? Про те, що нам потрібно змінитись. Про те, щоб перестати бути егоїстами. Навчитися розуміти, слухати, допомагати. Про те, щоб переглянути своє ставлення до життя і, можливо, кардинально змінити його. Про те, щоб перестати бідно мислити, повторювати щодня одне і те ж, працювати заради роботи. Про те, щоб винищити своє існування в системі і створити свій власний налагоджений механізм.
Досить існувати в замкнутому просторі, в економічній оболонці. Навіщо нам це гучне слово - «економіка»? Ми навіть не розуміємо що до чого, як ставити вірні запитання і коли потрібно промовчати. Досить шукати істину на банківській карті, краще згадайте про свою сім’ю, якій потрібні ви, а не ваші гроші. І поки ви будете запевняти себе, що «я повинен забезпечити себе, когось», «як я можу покинути роботу», «коли аванс, тоді і діти» ви будете частиною системи, яка не тільки забрала ваше тіло, але й мозок.
Питайте себе кожен день. Насправді я хочу цього? Це потрібно мені? Як я почуватиму себе, коли озирнуся на увесь пройдений мною шлях?
Ось ви крокуєте по сірим проспектам і намагаєтесь знайти сенс життя. Так, все, що ви робите – тільки через гроші. Ви можете дати системі останній шанс – прогнутися під вас. Так, це буде хаос, але хаос, яким будете керувати ви. Адже тільки генії панують над хаосом.
Система залежна від нас, як і ми залежні від неї.
ID:
615821
Рубрика: Проза
дата надходження: 25.10.2015 00:10:58
© дата внесення змiн: 25.10.2015 00:20:13
автор: Antoshka
Вкажіть причину вашої скарги
|
Все так людина здатна і повинна змінювати систему, бо вона розумыша за систему.... але притомився люд... 
Дякую 
