У мурах була сусіда.
Танцювала та завсіди.
Співи, танці аж до ранку.
Гості спали і на ганку,
В квітнику і на городі –
Безлад в мушиному роді!
Від напитків і від танців
Мухи сплять в знемозі вранці.
Як вони протверезились,
Знову роєм зароїлись.
Працювати – нема часу!
Муха п’є п’янкого квасу
І танцює вуги-буги,
Як не в себе, то в подруги.
Літо все вона співала,
Веселилась, танцювала.
- Що? Зима прийшла? Не вздріла…
Муха їсти захотіла.
Полетіла та у поле –
Білий сніг лежить навколо.
Лапки мерзнуть, в’януть крила,
Ледь додому долетіла.
Так хотілося напитись…
Встигло льодом все покритись.
«Я піду в мурах нап’юся,
Може, там і поживлюся.
Бог сказав, щоби ділитись –
І від ближнього не критись.
Підійду туди тихенько
І заплачу я тоненько,
Щоби жаль у них проснувся.
От тоді вже стрепенуся:
В хід пущу я всю майстерність!
Де взялась у неї певність!
Як та тільки не співала…
Та стіна в мурах не впала.
На дверях міцні засови,
Вояки у бій готові!
Не пустили ледацюгу.
Ні її, ні жодну другу.
Кожен сам же вибирає:
Чи працює, чи гуляє.
Танці, співи і потіхи
Не приносять хліб під стріхи.
Хай же, дітки, усі знають,
Що самі все вибирають:
Чи співати й веселитись,
Щоб без хліба залишитись,
Чи трудитися завзято,
Щоб у всьому був достаток.
Ми самі все вибираєм:
Чи живемо, чи вмираєм,
Чи ми з Господом підемо,
Чи у пеклі пропадемо.
Вибираймо, дітки, Бога –
З Ним до вічності дорога!
Забираю собі.
