Закохуюсь у чужі книжки,
щомісяця інша, любов у гнучкій палітурці
головне, що немає відчуття провини,
немає докорів совісті за те, що так швидко
забула про безсонні ночі у двох,
в одному ліжку, при тьмяному світлі від ламп.
переспати з сотнями книг – це проституція?
вони ж теж дихають через рядки
навіюють власну думку. Ти скажеш,
Що в книгах немає душі,
душа живе в проститутках,
в продажних політиках і журналістах
у псевдопоетах, в попсових піснях
немає їй місця у книгах, з якими я спала
так ніжно і палко цілувала в слова
притискалась щокою до змісту…
Боже, яка ж я безцеремонна з ними була
як і ти до своїх проституток…
