Ми єдині
Нас багато і ми різні,
Коли вкупі, тоді грізні,
Дві людини – це вже сила,
Про випадок гострим вила.
Ми, мов вітер вільний в полі,
Стоїмо на смерть за волю.
В українському народі
Звичай є: співать в поході.
На свята і після бою
На устах пісні з собою.
Маємо талант на жарти -
Як наливки вип’єм кварту,
Та тайком на вечорниці
Пригорнемось до дівиці,
А капризна з переляку
Нам підсуне гарбузяку.
Ну, так що? Куди не глянь,
Повна хата гарних пань.
В українців все чин-чином:
Є корови, кури, свині…
Від сметани і сальця,
Могуття, мов в молодця.
Скатертина-самобранка
Подає палкі світанки,
А солодкі поцілунки,
До небес злітають лунко.
Як тріскоче пташка зрання,
Після палкого кохання!
Може здатись, що дрібниця…
Та як сяє молодиця!
А в сусіда бомби, танки,
Западає часто планка.
Як існує наш сусіда?
На столі гуляють біди:
Ні корови, ні свині,
Тільки Путлєр на стіні.
Із пелюшок царелюби,
Брат на брата точить зуби,
Для них той вожак-кумир,
Хто веде збирать ясир.
Зрозуміло все з цим краєм,
Ґвалту ми під боком маєм.
Думку істинну плекаю,
Без утоми всіх благаю -
Станемо брати єдині,
Рай розквітне в Україні!
Ми на людяність багаті
Мир усім у рідній хаті.
13 листопада 2015 року