Крізь біль приходим ми
у білий
світ,
Плачем своїм про себе
сповіщаєм,
І тут знаходим почуття
нові,
Бо ж грішимо
і любимо,
й прощаєм.
Ми часто біль чужий
п’ємо
в житті,
Коли його, мов рану,
зустрічаєм,
Коли в собі не маємо
утіх,
Або близького
раптом
утрачаєм.
Й душа людини
з болю
виника,
Тому крізь себе здатна
пропустити
Й любов єдину, й біль,
що, мов
ріка,
Затопить душу й вчитиме
любити.
Не одинокий, а
загальний
біль
В крові й сльозах народжує
державу,
Й здобуде спокій, шлях
проб’є
собі
І впише це в історії
скрижалях.
Прийшла нам черга всім
пройти
крізь біль,
Щоб вистоять пред ворогом
зубатим,
Він випече з нас кров
гнилу
рабів,
І вільна буде
Україна-мати!
18.01.2015.
Ганна Верес .
Душа людини з болю виника.
