У чистому полі
Берізка стояла.
Рясними сльозами
Гілки обливала.
Зеленеє листя
На вітрі тріпоче.
А стовбур біленький
Як листя дівоче.
Красуня берізка
Давно сумувала
Тому що у полі
Самотня стояла.
Молилась берізка
До світлої хмари.
Подай ти їй Боже
Подружньої пари.
Щоби вона встигла
В гаю погуляти
Щоби не самотній
Цей вік скоротати.
Із циклу віршів прабабки Соні №6
Це Вічність..... Скільки тих ще Берізок у чистому полі? Були вчора, є сьогодні, і дай-То Боже , щоби їх не було ніколи...Хоча -- це примарні надії... А вірш-- дуже достойний...
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Миколо! Цей гарний ліричний вірш нагадав мені про мій – "Ой, не так воно буває, як хотілося", написаний давно. Чимось вони перегукуються. Зараз поміщу на сайт.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мене, Миколо, так вразив ваш вірш, що я повернуласяч на свою сторінку і прочитала свій вірш повсяту загиблим синам та згорьованим горем матерям, надрукованим 26.06. 2015 "За селом у полі", де теж стояла одинока берізка, і чомусь він не вразив читачів КП, хотілися б, щоб ви прочитали і дали свій коментар...З повагою, Валентина.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей вірш написала моя мама, народна майстриня близько 2 років тому. На жаль вона осліпла і давно не вишиває,та має прекрасну память і надиктовує правнукам свої вірші ...Теперішні поети так не пишуть...
написала моя мама, народна майстриня близько 2 років тому. На жаль вона осліпла і давно не вишиває,та має прекрасну память і надиктовує правнукам свої вірші 
...Теперішні поети так не пишуть... 
Обираю. 
