Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: посполитий: АДРЕСАТУ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Serg_maestro, 07.02.2016 - 21:35
Воно таке.. оте кохання. Робиш дурні речі, ображаєшся, ображаєш, показуєш свій характер, свою гордість та й гордовитість. А потім - оп... і нічого нема, тобто нікого. Нема поруч. Десь є, але не з тобою. І тоді починаєш думати, думати, думати... аналізувати, якшо вже емоції відійшли на другий план. Зазвичай буває запізно щось змінити. Але що ніколи не пізно, так це вибачитись і відпустити образи, хай собі летять. Сподіваюсь, цей вірш-вибачення долетить до АДРЕСАТУ. А Вам особисто, друже, побільше впевненості в собі, хоч я розумію по собі, що часом то буває надто складно
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ОХ, друже... Іноді та надмірна впевненість у собі і губить нас...
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
комусь здається, комусь - і ні...Минають ночі, спливають дні... Час покаже |
|
|