З великою пошаною та вдячністю пану Володимиру - волонтеру, котрий останнім часом надихає мене своїми розповідями на створення найкращих ( як мені здається) моїх віршів
Він говорив поетам: " Брухт беріть
Моїх думок та слів і зброю куйте!
То доля Вам, сучасні Кобзарі -
Боротись римою. То ж віршем загартуйте
Метал моєї власної душі,
Вплетіть його шляхетно у рядочки.
Хай ріже біль, як вістря на ножі,
Нехай свідомість рветься на шматочки.
Усім, хто чує, тільки донесіть
Історії мої, що з серця ллються!
Ці зерна, неодмінно, в якусь мить
З душ небайдужих паростком проб'ються,
Заколосяться щирістю й добром,
Наллються гідністю і гордістю, і честю!
Беріть мій брухт! Рятуйте нас пером!
Бо сил не вистачає груз той нести"
Дбайливо скарб візьму із його рук -
Коштовні речі вийдуть, не підробки.
Бо ті думки - для мене це не брухт,
Вони - дорогоцінні самородки!
Козак Наталія
