Чужому не буду молитися Богу,
Зневіру я маю в юдейських попах.
То ворог лукавий одягся у тогу,
Накинувши ласо на нас сіромах.
Тенета розкинув свої неозорі,
Окутав пітьмою мій бідний нарід.
Масони смотрящі , як грифи в дозорі,
Марою покрили увесь білий світ.
Поснули Майдани, лиш схлипи і згуки,
Висотує тіло сухота німа.
Втомились в неволі Даждьбожі онуки,
А Бога правічного й досі нема.
Чужих прославляли то й маємо муки…
В душі нашій грішній велика діра.
Докіль не пропали від сліз і розпуки,
Пора просинатися браття. Пора!
Чужих прославляли то й маємо муки…
В душі нашій грішній велика діра.
Докіль не пропали від сліз і розпуки,
Пора просинатися браття. Пора!
Гірка, але правда.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
