* слова і вчинки – різні речі, мила!
Не роздавай обітниці в розмовах.
Не вводь в оману серця мрії знову,
Ти роздягнись! – повірю я любові.
(Так, вчинки красномовніші за слово…)
* і студить ранок світ солодких снів…
Як хтивим поглядом в оту оману вводиш
І зваблюєш надією на "Може!..".
Передчуттям єднання тіл тривожиш,
А вранці!.. – Вранці сам… холодне ложе…
* сокровенне, дієслівне, із твого повернення…
… і, спраглий, припадав до втомлених колін,
І оксамит грудей як вперше цілував!
Над вічністю чекань надії зринув дзвін –
І всі печалі я, і зраду забував…
* було, з тобою, німфо? з нами? наше?..
Ще осінь гріла днем ясним серця, а ночі
Останнім променем любові зігрівались:
«Я відпустила всі страхи свої жіночі
І як – щасливою! – під зорями літала!»
***
Ти роздягнись! – повірю я любові.
(так, вчинки красномовніші за слово…)
Мда... Коли роздягається чоловік, це ще нічого не значить. А коли жінка, то досить багато. Найімовірніше, одне з двох: або любить, або гроші потрібні
А ще може проходити медогляд
Вибачте мою приземленість, пане Касьяне
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так що може бути приземленішим - і від того найсолодшим! - як не оте матеріально зриме: вона роздягається у твоїй присутності!!! (мрія кожної пари очей чоловічих!..)
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"завітала Гостя на поріг: де ж їй сісти, чим би пригостити? - не доніс слова свої у ситі, розгубив їх, зберегти не зміг..." - у ситі душі своєї як не просіював - а не знайшов того, чого у ваших рядках знаходжу, хоч і бачить серце: не мені, не для мене і не про мене пише це серце такі слова!.. бо якщо провести конкурс краси слова - ви будете там першою величиною. а мені - пил доріг ваших замітати, і вже це - великим подарунком долі буде Касьяну.
і подяка очам вашим, що дивилися на невміння моє та так його оцінили!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой, торкніться життя, справжнього, повінню почуттів і пристрастей випробуваного - і що вже мої слова, і якими блідими мої фарби будуть! вмієте ви, Жінки, нам полестити (за що все ж від серця подякую)