Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Merian: Пілігрими - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шевчук Ігор Степанович, 16.11.2019 - 11:05
Глибинний зміст і тонке донесення в єдино правильній формі з глибинного серця, яке є і в інших її поезіях, бо вона, Merian, поет від Бога.Ненавязливо явлений Бог, як і її мистецтво, що у граничній досконалості стає непомітним, - це з позамежної точності... Живий принцип (прихований Бог) - й безмежне повне життя і космос в першій же строфі (а який красивий!і струменить легко...) і лексикон, і людина-творець, та й лексикон про все говорить в поетові і правдист-поет про себе ним говорить правду (тому поет не сховається, не мине правди своєї) - от і органічно єдина картина. Це Бог, людина і космос. То єдині ліки від секуляризму, загибелі світу. Поет збирає в зібране дзеркало. Люди ж і світ - нині в розбитому дзеркалі бачать себе, тож вони не напів... навіть не напів... Що вражає зразу ж: ясність свідомості й перехід в Надсвідоме... чуття глибоким серцем всієї цілісності, художнього цілого (!)... рівновага серця, розуму і духу (звідки?? - здогадуєтесь або й знаєте)... хочу, щоб не втомились (можна й полегше) - зачіпка - мандруючі богомольці: серце її знає, то насправді -- вихід з вежі природного его і хід в неповерненні в природу духовну, Бог-Слова... хай виграї цілісна делікатність сердечного її промислу - від моїх важких констатацій, не похвал, похвали псують. Ліпше говорити вглиб - кому що відкриває Бог. Боже, обережи нас. |
|
|