Сім’я.
Чи то може хто забути
Діаманти-роси?
Чи то серденьком збагнути
Ту безмежну просинь,
Різноцвіття, білі кашки
Та дзвіночки сині –
Все духмяне оте диво
На схилах, в долині?
І здавалось, їхні очі
Мене чарували,
В мрії всі мої дівочі
Разом мандрували.
Босоногі і щасливі
Раділи, сміялись
І згори всі, галасливі,
Донизу качались.
Заросившись, аж по-вуха,
Ми щавель «збирали»,
А в обід своїй родині
Борщик насипали.
Їжте, любі і хороші.
Дай вам Бог здоров’я –
І на Заході й на Сході,
І у Придніпров’ї.
І любіться не за гроші, –
А братів любов’ю,
Бо за все ми заплатили
Синівською кров’ю.
