Понад травами і смереками
Небо спаленої весни
Оживало бентежно лелеками,
Неслось клекотом голосним..
Серце матері розривалося
Не шле звІсток їй син з війни…
Кожен раз у птахів питалася
Чи живий він? Приходить в сни…
А лелека, що був попереду -
Найсильніший у зграї птах…
Довго-довго кружляв над хатою
І легенько присів на дах…
Та почулось зненацька матері
« - Не плач, рідна, я повернувсь…
Щовесни тепер прилітатиму…
Ніжно крилами пригорнусь…»
Понад травами і смереками
В небі спаленої весни
Повертались сини лелеками
Із жорстоких полів війни…
