В зливанні дня і темноти
Жахливі миті виникають,
Коли примари самоти
На землю жадібно злітають.
В тумані сутінок шматки
Думок чиїхось швендять мляво
І дивних образів нитки
Латають темряву діряву.
І з біллю в серці мовчимо,
Бо й досі в ньому не зашито
Чого не стало так давно...
І що було колись отжито...
МОВОЮ ОРИГІНАЛУ :
С слияньем дня и мглы ночной
Бывают странные мгновенья,
Когда слетают в мир земной
Из мира тайного виденья...
Скользят в тумане темноты
Обрывки мыслей... клочья света.
И бледных образов черты,
Забытых меж нигде и где-то...
И сердце жалостью полно,
Как будто жжёт его утрата
Того, что было так давно...
Что было отжито когда-то...
