Літні промені щезають в перелазі,
Пригрівши струмінь чистої води,
А ми наперекір невірності й зневазі
Усе шукаємо таємнії плоди.
Степ розвивається і шепотять діброви,
Закохані почали стежкою вертать,
Але смугляві плечі,несамовиті, чорні брови
Їх змусили до ранку в полі спать.
Барвиста річка хвилями беззастережно грає,
Дівоче серце не жартує з почуттям,
Крізь вістря сонячне не кожна так кохає,
Повіривши одним лише словам.
Візьміть її,о ріки,о діброви,
Туди,де щастя не потоне на плаву,
Де мавки і русалочки казкові
Як польовій царівні їй приміряють фату.
