* А.: і серцем граєтесь моїм, як вітер словом!
А ви вмієте лестити бідному серцю поета!
Як отой птахолов – заманили словами в тенета,
І вогонь розпалили із мрій про «кохання навічно!» –
І смієтесь, і жалите, бавлячись, щастя комета!
* Л.: дівчатко сонячне гадало в ніч Купальську
Садами квітневими дні відцвіли молоді.
Черемховим запахом спогади душу лоскочуть:
Дівчатко руде красен цвіт віддавало воді,
Прохало у долі: «Так щастя, так радості хочу!»
* С.: і вело нас танго з дня в ніч кохання й зради…
А танго печаль розвіває, і пристрасть розпалює тіло,
Ворожить, чаклує, проймає, і нам вже постелено білим
У ніч, що для двох! Ми – коханці, ця мить обіцяє надію!..
Похмілля наступить ще вранці: «Додому… з полону стихії!»
* А.: о миті юності, – де розгубили вас?!
Там блиск очей, жага ночей, там спрага вуст,
кохання слід – любові плід, що не зберіг,
там доторк рук… і серця стук… бажання гріх!
Тепер я – вітер за вікном, я пил твоїх доріг…
***
Гарно як... як любляче серце, що пульсує на долоні кожної, кому призначені ці рядки. Бо якщо жінку кохають - вона розкривається незнаною квіткою.
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та розучилося населення чоловіче кохати, воно все більше переймається вмінням займатися любов"ю і похабно про це кожному розповісти.
такі часи? такі тепер чоловіки?..