Ой доля ж ти доля, дикі ягоди з поля.
Полинові та гіркі бо не жалують зірки.
В безводді - висохли Карпати,
Лежить в ямах моя Волинь.
Немає вже чого рубати…
Вже перейдеш мою Горинь.
Чужі … Мочанови, Гордони,
Лукаві виплодки шпани.
Нас зневажають скорпіони,
І ненавидять таргани.
Їдять наш хліб паскуди, сало
Із наших рук, що в мозолях.
Як хазяї себе зухвало,
Вели й ведуть вони в віках.
Вкраїну висушили сльози,
Сточили землю, як кроти.
Все Боже витоптали кози…
Нещасну знищили ж.ди.
Ой доля ж ти доля, дикі ягоди з поля.
Полинові та гіркі нас не балують зірки.
Не чекайте щастя-долі,
вирушайте в дике поле.
Де чебрець і полини,
сили нам дадуть вони.
Щоб цвіли поля і ріки,
треба брати в руки піки!
Най втікають за кордони
навіть штопані гордони.
Доки ж пастись будуть кози –
не розквітнуть буйно рози.
Як боротись почнемо –
скинемо гуртом ярмо.
А зібравши сили вдосталь,
змиємо усю коросту.
І засяє Україна,
її мова солов‘їна.
Щастя й радості віки –
це пророчать нам зірки!
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00