У мене всередині квіти, замість душі.
У мене всередині діти, що не прийшли.
І буває так важко дихати на самоті,
Коли замість повітря у легенях дощі.
А замість слів у мене ростуть вірші,
І як захочеш прийти подивитись – прийди.
Побачиш як у серпні мене вкривають сніги.
І як таргани повзають у моїй голові.
Побачиш, як ті, що обіцяли поміч, пішли.
Залишаючи по собі недопалки і ножі.
Ножі, що стирчать з моєї рубленої спини.
Ти теж, якщо хочеш, візьми і встроми.
Ти теж, якщо хочеш, візьми і піди.
Залиш стікати віршами на самоті.
Бо у мене всередині квіти, замість душі.
Колючі і дикі. І мертві, мов діти мої.