Стали враз дорослі ластів’ята,
Їх польоти - дивної краси,
Задивилась збоку на них хата,
Вже сплили для ластівок часи.
Затіснії стали їм гніздечка
( Наче чаші виліпив гончар).
І чарівні пісеньки-сердечка
Осені гортають календар.
В вирій їх сплановані польоти,
Так як діти залишають дім,
Вже чекають інші десь широти,
Вистелені шовком голубим.
Долетіти їм туди непросто,
В ці світи за тридев’ять земель,
Подолати нездоланний простір,
Де екватор креслить паралель.
Буде снитись їм біленька хатка
І убраний сад в рожеве вбрання,
Повернеться в квітні емігрантка,
Нам розв'яже вузлики чекання.
Гарний вiрш, Людмило. Дуже цiкава i оригiнальна вийшла у вас розповiдь про пташок ластiвок.
Тiльки от у 8 рядку набагато правильнiше вживати слово "гортають", а не "листають" - "Осенi гортають календар".