Відчиниш браму…
Відпустиш душу
В ліси найглибші… пірнем удвох
(…як води віщі наповнять сушу)
В чебрець ліловий, в потрійний мох…
Вдягну коралі,
Плестиму вовну,
Коли на гори впаде пітьма…
Чорнична стежко, чаклуй на повну!
Мене - немає!.. мене не-ма…
Небесна вовна,
Земні коралі…
В магічне сито просієш тьму…
Сусід сусіда узяв на гралі,
А я зимую… а я зиму-
ю…………
картина повна…
Овечка хвора –
Скупай у ріках, як в молоці…
Найпершим свідком нам Чорногора,
Кохай мене на її лиці…
Скупай у ріках,
Найтонші чари -
На чорний килим, на білий сніг…
Мольфар розвіє на мені хмари,
І стану кращою від усіх…
Лікуй овечку,
Притримай півня,
В тотемну повінь, у ніч п”янку…
Бо стану горам Карпатським рівня,
Коли полюбиш мене таку!