" Рівнина...я на ній,а тиша рве пізнання
застигла мить за тих,що не зведуться
в пам"ять..."
Наче зчитую книгу життя
На розломі століть ,бутафорність
Не охрещені постаті блудять між хмар
А корінням ув"язлись у землю.
Знімають маски вистигші вітри
Із пагорбів холодних таємничих,
у мох замшілим камінем злягли
У вічність зморщену прикуті.
У паранджу холодну і пусту
Одягнуті і тіні силуетів,
Старезний пес із поглядом людським
Розказує про світ за пагорбами смерті.
Ступаєш в вічність...десь межа
Так легко і без страху в дикість
І не здається,що пітьма із далека
Гуляє в пагорбах так близько.