C. Есенин. "Не бродить, не мять в кустах багряных" (переклад українською)
По кущах вже не м'яти багряних
Лободи й не шукати слідів.
Із волоссям-сніпком вівсяним
Назавжди ти пішла з моїх снів.
З соком ягід на шкірі червоним
Ти красива і ніжна була.
Мов на обрії ружа-корона
В білосніжному сяйві цвіла.
Та осипались очі - зернята зів'ялі,
Розчинилось ім'я, немов звук.
Лиш у бганках зім'ятої шалі
Запах меду невинних рук.
Кошенятко-зоря умиває
На даху свого рота тихцем.
Гомін чую - про тебе співають
На воді стільники з вітерцем.
Хай шепоче часом синій вечір,
Що була ти пісня й мрія-сон,
Все ж, хто видумав гнучкий твій стан і плечі -
Світло дивиться на нас з ікон.
По кущах вже не м'яти багряних
Лободи й не шукати слідів.
Із волоссям-сніпком вівсяним
Назавжди ти пішла з моїх снів.
Текст оригіналу
