(іронія з присмаком суму…)
Про поцілунки, арихметику і мораль…
Питаю жінок я зі сцени великої зали:
«Зізнайтеся, чий поцілунок солодший для жінки,
Коханця? Таки чоловіка?» І пані сказали:
«О так, чоловіка». А леді: «Коханця!». Оцінки
Прекрасної статі мене здивували надміру,
Печаллю житейською в серці-судді відізвались:
«Ах, жодна із вас не сказала «НЕ ЗНАЮ!»! Що ж сталось
З мораллю богинь наших?! – Де ж ти, кохання і вірність?..
**
Про вічне: подібне притягує подібне?..
Відверто зізнаюся: все-таки
прикро в розмовах з жінками
Давати нехитру цю відповідь на їх сакральне питання:
«А є хоч один чоловік десь?! Справжній! І де він між нами?
Чому нам постійно стрічаються лише «козли-донжуани»?»
Тож коротко я і письмово засвідчую тут однозначно,
Що є такі – з ними, з жінками; що ж до «козлів», то зазначу:
Левиця принаджує лева, граційна пантера – пантеру,
Повія – пройдисвіта; тож бо: коза – лиш козла-кавалера…
**
Про візуальність домагань і реальність речей…
– Жіночко, як це ви терпите:
ваш чоловік – ну й нахаба! –
Кожну облапує поглядом і роздягає, – мерзота!
– О, ви, шановна, не знаєте цього «самця-баобаба»:
Він тільки поглядом вміє! Будьте спокійні за цноту.
***
я прожив вельми довге (і не тільки в розусінні часу) життя, і мені не ріже вухо прохання про допомогу, а навпаки - бо у всі часи у всіх народів справжні поети того потребували.
тому перечитав вашу пропонову - і схвалюю її, я пройшов через всі кола пекла зі своїм старим (у всіх відношеннях) товаришем, який так потребував подібного. але не дочекався! майже! на одну з небагатьох його збірок дали грошу - хто б ви думали?! - студенти з Африки! чорношкірі хлопці скинулися!