- Здрастуй, Господи, як ся маєш?
Все мандруєш чумними світами,
Серед грішників святість шукаєш?
По вугіллю, по цвяхах ступнями…
Ні, Христосе, я не помолитись…
Не прохаю нічого, не треба…
У проханнях боюсь помилитись,
Та й прохання, мабуть, не до Тебе…
Захотілось поговорити…
А осанни співатимуть інші,
Інші будуть у Тебе просити,
Певне, кращі… Авжеж, що не гірші.
Кажуть – диво побачити Бога,
Ще дивніше – із Ним розмовляти
Десь отак – на узбіччі дороги,
А не в чистих небесних палатах.
Що ж, прощаємось, Боже… ЙдЕмо –
Ти - своєю, а я - своєю…
Що Ти кажеш? Квиток до Едему?
Дай вже іншим ті райські алеї…
Мені пекло чи рай – без різниці…
Хіба кращого треба раю,
Ніж до скону дивитись в зіниці
Тій, єдиній, яку кохаю?
