Не знаю, що діяти, Боже!
Де сховатись від бруду, нечестя?
Ніхто, окрім Тебе, не може
Зупинити вороже нашестя,
Неправду розвіяти в порох,
Засоромити, викрити зраду,
Завислий розсіяти морок,
І на добре всім дати пораду.
Зійти, може вище, на гору?
Стану трішечки ближче до Бога?
І страх свій, можливо, поборю?
Щезне клята від мене тривога:
За землю мою – Батьківщину,
За спасіння і мого народу?
До Тебе я серденьком лину.
Дай нам, Боже, Твою нагороду:
Любов Твою, милість Господню,
І мудрість від Тебе безмежну,
Щоб раптом не впасти в безодню
Цього світу, страшну і бентежну.
Так лукавий сплів її хитро -
Мало-хто оте бачить чи знає,
Мов капкан, диявола витвір, -
Кого може одразу хапає.
Покличмо ми в серце Ісуса,
Щоб навіки-віків царювати!
То й згине проклята спокуса,
Як не пустимо злого до хати!
Галина Яхневич.
