Анатолій ПЕРЕРВА
ОСТАННЄ ОСІННЄ ТЕПЛО
По грані йдемо ми, по краю.
Над плесом крихким, наче скла
І милує нас — чи карає? —
Останнє осіннє тепло.
Вже зблиску в голосі іній.
Але ж за крайнебом — вогонь..
0 чиста довершеність ліній
Шовкового тіла твого!
Поглянь, як проміння це грає ,
І що нам — примарний Едем!
Немає дорожчого раю.
Ніж край, по якому ідем.
Не бійся, душа не вмирає —
Невидима, як НПО.
...А птахи збиваються в зграї.
І милує нас — чи карає? —
Останнє осіннє тепло.
вірш із журналу ,,лель ,,еротичного наукового
Лель_1993_03(джерело -толока)
Anatoly Pererva
LAST AUTUMN HEAT
We go for verges, on an edge.
Above reach fragile, as though glass
And does love us - or punishes? -
Last autumn heat.
Already glitters in voice hoarfrost.
But after edge of sky(horizon) is a fire.
0 clean perfection of lines
Silk body your!
Look, as this ray plays,
And that to us is ghostly Eden!
There is not more expensive paradise.
Than edge, on what we going.
Do not be afraid, the soul does not die -
Invisible, as unknown flying object.
...And birds are hammered together in a covey.
And does love us - or punishes? -
Last autumn heat.