Засидівшись у замкненому колі,
в полоні буднів бранкою щодень,
випурхуєш пташиною з неволі,
муркочучи собі під ніс пісень.
Летиш до друзів, що для серця милі.
Як риба в воду – в однодумців гурт
пірнаєш... і несуть нас теплі хвилі,
і не затягує на дно підступний нурт
ворожості, зміїного сичання
ані отрута непорозумінь...
Купаєшся у щирому братанні,
у позитиві світлих янь та інь.
Розмови тихі, спогади, гостро́ти,
автографи – доробки ж є у всіх!
Є дружня критика і похвали щедро́ти,
і безліч тостів, анекдоти, сміх...
Від легкості аж випрямились плечі –
це зустріч дарувала два крила.
Ну а в душі, немов настав святвечір
і благодать торкнулася чола...
25.12.2016 р.
