Невеличке оповідання, що складається з восьми частин. Наймасштабніший із моїх творів. Надіюсь, що
його прочитають і оцінять з усіх сторін. Буду радий за коригування, поради чи критику.
ГОСТЯ З НЕБА
2. Новини.
Хоча Григорію вдалося заснути після нічної прогулянки, вранці він себе бадьоро не відчував.
Зараз було б непогано випити кілька філіжанок кави, – подумав чоловік. Але потім згадав, що
два роки тому в нього виявили високий тиск і думка про каву якось несподівано перекрилася
яскравою картинкою річки.
Гриша, будучи тринадцятирічним юнаком, пірнає на трьох метрову глибину за клешнатими раками.
Скрізь зелена трава, дерева і друзі, які теж один за одним, наче качки, бовтаються у воді. А
найпрекрасніше – шум ріки. Ніщо так не заспокоює, як її п'янкий глибокий спів, що лине повз тіло,
огортаючи стан так само приємно, як і тепла вода. А якщо додати вигуки пташок, крики хлопців
та дівчат на пляжу, то можна впевнено констатувати: ось воно – щастя. Тільки озирнись і охопи його
своїм єством.
Незабаром картинка змінилася. Ріка, яка колись розливалася на городи і затоплювала дороги та
поля, тепер ледве видніється. Замість прозорої і чистої води – мул і сміття; а по берегах розкидані
пусті пачки цигарок, целофанові пакети і зламані дерева.
Григорію не хотілося згадувати саме це, але іноді спогади так і намагаються підсунути палицю в
колеса велосипеду ностальгії. Замість приємного штилю біля вечірнього моря ми попадаємо у нічний
шторм на покинутому кораблі свідомості.
Григорій поглянув у дзеркало. Сиве середньо стрижене волосся, яке додавало йому декілька років;
помітні зморшки на лобі, трішки вицвілі яскраво-блакитні зіниці. Нічого незвичного для людини у його
віці. Але була одна річ, яка почала бентежити чоловіка. Насичено-сині, майже чорні мішки під очима,
які змусили серце калатати швидше.
Бувають у житті такі моменти, коли на підсвідомому рівні, людина починає до чортиків чогось боятися.
Просто без причини на якусь мить її охоплює раптовий страх, який так же раптово і зникає. Щось
подібне зараз було в Григорія. Він злякався свого відображення в дзеркалі, але через кілька секунд
страх минув і, вмивши лице холодною водою, чоловік пішов на кухню. Приготувавши собі напів-
фабрикатів, він вклався на диван і увімкнув якогось вестерна 80-х років.
Півторагодинний фільм пролетів досить швидко, але нічого з того не запам'яталося, оскільки чоловік
мучився своїм безсонням. Він уже знав, що прокидається в один і той же час, наче якась сила
прибирала пелену сну і навіювала образ нічного неба. Але найдивніше було збагнути ту загіпноти-
зованість, яка підкорювала розум і тіло.
Хай там як, а прийдешня ніч мала розставити усі крапки під знаками питання, бо окрім рішення
відвідати психолога, внутрішній голос підказував: щось має статися.
Григорій почав швидко перемикати канали супутникового телебачення. Він знав, що нічого цікавого
не знайде, тому просто тиснув кнопки, намагаючись таким чином себе розважити.
Пройшовши кількасот каналів, чоловік натрапив на передачу, де було зображення землі із космосу.
Диктор набридливим, але розумним голосом говорив щось про астероїд:
– Звичайно, такі шанси дуже малі і напряму катастрофа не може відбутися. Але якщо будуть якісь
зміни в орбіті, все піде шкереберть і астероїд таки нас зачепить, що буде фатальним для всього
людства. Та, повторюся, шанси дуже малі, тому паніка зайва.
Тепер спікер змінився і на екрані з’явилася жінка років тридцяти. Здавалося, що її обличчя давно
забуло всі емоції і вона, виконуючи свою роботу, просто читає текст із телесуфлера:
– Нагадую, що ми в режимі реального часу стежимо за астероїдом, які вчені десять років тому
прозвали Герцог Один. Космічному тілу залишилося кружляти навколо земної орбіти ще два дня і,
якщо все мине добре, він покине наш простір назавжди. А тепер прийшов час для прогнозу погоди…
Нічна поведінка набувала для Григорія якогось сенсу. Він подумав, а чому б цей Герцог не міг
впливати на його розум? Адже є люди, які на повний місяць роблять такі речі, про які і не
здогадуються потім. Як би дивно це не було, але сприйняти такі події набагато легше, ніж ті,
які передбачають квиток в один кінець до дурки.
ID:
710799
Рубрика: Проза
дата надходження: 07.01.2017 22:24:41
© дата внесення змiн: 07.01.2017 22:30:58
автор: Самотня Людина
Вкажіть причину вашої скарги
|
