|
Я зараз беру стілець, відчиняю вікно, а там весна і сутеніє, і музика, її так багато, як повітря. Сідаю. Буду тобі щось говорити. Коли на папір все не виллєш я починаю розмову, з всесвітом.
Небо синє, а зліва малинове, мабуть вітер буде. А мозок кипить, там стільки всього. Як все виговорити, як позбутися того, взяти би ті всі пакунки і спалити, знаєш, якось важко їх тягати по житті. Мелькає стільки картин в голові, що аж страшно. Там є він, там є вони, і є вони, і ті і другі. Ті шо любили мене і ті що без "лю". Сиджу така собі, вітерець дує, і думаю, як я все пережила. Стільки опіків а серце як нове, і навіть просить тої любові, ненаситне. Закрила очі. Бачу ніч, зірок повно, сиджу собі така на східцях, бджоли сплять, люди сплять, а мені так добре. Сиджу, місяць бачу, собака лає, чує зле. Річка, не біжить, скоріше тихо йде, пава. Їжак, і тут мене знайшов. Молока шкода збоку нема, йди на сусіди. І знову музика, гучності добавлю, щоб взагалі відірватись. Грає щось тихе, повільне, ніжне, і пристрасне. Можна порівняти з дівчиною в чорному кружевному. Дивлюсь на небо. Хочу туди, там багато своїх, але ще рано, ще стільки треба зробити , ще не час. Закохана. Не впевнена в кого саме. Але точно знаю-люблю. Правда, таке є. Я ж з таким живу. Згадую пристрасть минулого, потім ніжність вривається в думи. Як воно коли люблять до сивих скроней, мене ж любили три весни. Думаю про дітей, щебетуни, будуть бігати, цілувати і обнімати, а потім виростуть і: "мама ну та ж не при хлопцях", а вдома знову ніжності. Хочу втекти. Так хотіла щоб руку хтось прижимав, але поки сама, навтьоки. Хочу плюсь і в воду. Випірнути а там кохані очі, і простягнута рука, і рушничок. Обі́йми. Вимикаю музику, зіжмакую навушники і йду спати. Зранку бігати. Відкриваю очі. Змерзла в ноги. Весна весною, але ще потягує холодом. Сиджу, дивлюсь, а там вже добряча темнота, бачу лише вогники в далині, летять один за другим, і заздрю. Хочу випорхнути з вікна і ген за небокрай. До океану. Знаю що і там буду, і буду не сама, і рушничок мені подадуть і буде сміх моїх ангелят. А зараз на велосипедію і гайда крутити педалії. Буду обдумувати якого кольору буде рушничок і скільки ангелят буде сміятись...
ID:
714057
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.01.2017 19:01:22
© дата внесення змiн: 23.01.2017 19:05:50
автор: 8Miriam8
Вкажіть причину вашої скарги
|
