На жаль її я бачу лиш на фото
Та іноді, коли, заплющивши повіки,
Лице я підставляю вітру і спекота
Пахне ураз її повівом диким.
Квітучих маків полум'яні губи,
Гарячого піску долоні шовковисті.
За небокраєм щось шепоче морем люба
Й наспівує акацієвим листям.
Волосся наче повечірні хвилі,
Нічного неба смолянисті очі.
В її обіймах, в полуденному горнилі,
Десь поодаль цикада все стрекоче.
Лишає на щоках солоні бризки,
Чи то лише моя докучлива скорбота…
Я відчуваю, що вона настільки близько,
А бачу тільки іноді на фото.
