Ми чекали ранку, аби не збутись,
Аби розійтися кожен у свою гавань
Напам'ять завчила карту із твоїх плавань
Назавжди сховала те, що могло відбутись.
Ми шукали тепла та й гріли собі долоні
Не чекали моменту, щоб всередині все горіло
Я устами готова вивчати кохане тіло,
Та на ранок усі слова таки стали солоні.
Ми наважились добровільно іти на страту
Я на кілька годин до світанку майже молилась
Ти мене пригортав і я тобі врешті снилась,
Але час той скінчився швидше, аніж антракти.