Збирали вантаж для Авдіївки діти.
Хтось банку варення, хтось сала приніс.
Дитяча душа ще не має лімітів:
Улюблену ляльку давала без сліз
Дівчатко-кульбабка:
«Це все, що я маю.
Ця лялька-красуня мені, мов сестра.
Із нею щоночі я вмить засинаю,
Як поруч вона, забуваю про страх.
Та я підросла.
Не боюся нічого.
І спати у ліжечку можу сама.
А діткам там
страшно,
бо з неба нічного
Розпечені зорі жбурляє зима
Крізь стіни і вікна у кожну хатину…
Там світла і сонця,
Дитинства нема.
Та ви передайте, що кожна дитина
Благає Ісуса, щоб зникла війна».
Збирали вантаж…
Що було у коморі
Приносили
з різних куточків села.
Ділилися щиро, щоб тим, в кого горе,
Привезти надію і трішки тепла.
певно, що світ не закінчиться за нашого життя.
не має закінчитись - якщо ось так то з комор домівок, то зі сховок душі люди винесуть часточку добра та тепла - і всі льоди нелюбові, зла та ворожнечі розтануть
добрий вірш, в слова красиві такі ви гарні думки вдягли
Трішки тепла..., це те, що потрібно, на часі, і Україні - кожному з нас, бо ця зима-війна так затягнулася, що витягує останні соки з душ людських... Ісусе, Сину Божий помилуй нас
Оленочко, за ваше щире серце дякую
